Коло Елу

Роман, відзначений дипломом літературного конкурсу «Коронація слова» 2016 року та спеціальною відзнакою від Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, розповість про нескінченне коло життя, круговерть людських доль в історії країни. З повагою та острахом притишуючи голос, розповідали дорослі про верболозове коло Елу — таким був перший спогад дитинства малої Ганни-Софії. Дивний хлопець, що вмів розмовляти зі звірями та викликати зливу, сплів його для односельців, щоб провіщати їм майбутнє. Колись воно хитнулося вчергове: вперше — для неї, востаннє — для її матусі. Давно немає вже того хлопчини, а невидиме коло все розгойдується, котиться собі далі. Через довоєнну оселю львівського лікаря, її батька, через Другу світову і Афганістан, окупації, арешти і переховування, втрати, розлуки з рідними — і через перше та єдине на все життя її кохання, заплутані чи прямі, як промінь сонця, долі-стежки її дітей та онуків. Сьогодні, у переддень свого дев’яностоліття, Ганна-Софія вирушить у подорож рідним Львовом на старому трамваї, щоб пригадати все і замкнути ще одне коло…